ЗАМЕЛИ СНІГИ ТВОЇ СЛІДИ

Замели сніги твої сліди,
Загубилась постать в хуртовині.
Ти пішов у зиму назавжди,
Я стрічала весну в самотині.

В переддень прощальної зими
На біду вже натякала хмара,
Та здавалось, що з тобою ми
Нерозлучна і щаслива пара.

Для вінка весільного стрічки
Пов`язала я на гілку клена...
Розірвали тернів колючки
Почуття не визріле зелене.

Розквітав в душі без тебе мак,
Йшов не ти через роки зі мною.
А вві сні мені був віщий знак:
Ніби ми зустрінемось весною.

Задзвенять струмки невдовзі з гір, -
Від чекання серце щемко мліє
І хвилює із недавніх пір
Мою душу ніжна ностальгія.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (7 голосов)