ЗАЛИШЕНІ КОНІ (Із закавказького циклу)

Лишились в минулім майстри-ковалі,
Степів прикаспійських простори.
Де край суходолу, ділянку землі
Назавжди відрізало море.

Від людського ока за декілька миль
У гУрті вітрів-бумерангів
Тут серед солоних розгнузданих хвиль
Зросло покоління мустангів.

Міцніли копита в ропі бурунів,
Штормами заплутались гриви,
Гуляли на спинах гнідих скакунів
Осінні безжалісні зливи.

Ще й досі в табунщика ниє душа
І спогади ранять, мов постріл,
Про те, як квапливо колись залишав
Утворений хвилями острів.

І чутиме довго, до скону років
Від першої зірки до рання,
Як котиться з острова до берегів
Залишених коней іржання.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (5 голосов)