Вітер

Вітер

Чорнії хмари небес
Ковдрою вкрили село.
Місяць за хмарами счез,
Наче зірок й не було.

Вітер, як дикий той звір
Ревом наповнює двір.
Смутком всю душу пройма.
Спокою в серці нема.

Чи по своїй же волі
Так не люблю я вітри…?
В душу мою поневолі
Впало зерно самоти.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Голосов пока нет