Ти не ревнуй мене...

Ти не ревнуй мене, я так не хочу,
Так гостро не дивися в очі,
Бо ревнощі – то почуття прокляте,
Воно печаль несе, як чорні карти,
Роз’їсть всю душу, надгризе і серце,
Воно лютіше і пекучіш перцю,
Кохання спопелить, розвіє…
Нащо підозрами замінювати мрію?

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (4 голоса)

Рецензии

аватар: Владимир Евтушенко

ОСТАННЯ ЛЮБОВ

Нема в моїй мрії чогось незвичайного,
Я просто бажаю нестямно тебе!
Немов доторкаюсь до світла астрального
І не відчуваю, що ти в мене є.

Шалені мої почуття, водоспадами
Зриваються, в простір безодні летять
І залишають мене з листопадами,
Згораючи в купі осінніх багать...

Нема в мене сили, нема дочекатися,
Коли ти із мрій моїх з’явишся знов...
І я посмію до тіла твого доторкатися,
Бо не буває останньої в світі любові!

аватар: Татьяна Жихарева

Ваші слова - бальзам на душу,
В них стільки влито почуття.
Живуть в них поряд, визнать мушу,
Палка любов і каяття.

Дякую, Володимире))))

аватар: Вера Кириченко

Танюша! Мне очень нравятся твои стихи.В них столько боли и сильных душевных переживаний.Спасибо за откровенность. С уважением Вера.

аватар: Татьяна Жихарева

Спасибо Вам, Вера, за отзывы и за то, что я теперь здесь - на этом сайте))
С уважением Таня.