СПОКУСА

За порогом крутить сніговій,
Завірюха розпустила поли.
А мені сьогодні, милий мій,
Із тобою тепло, як ніколи.

Горобину завидки беруть -
Заглядає до моєї шибки.
Тільки їй крізь снігу каламуть
Нас з тобою, милий мій, не видко.

Не угледять і зірки гріха,
Бо не буде їх до ранку в небі.
Чом же свічка полум’ям зітха?
Мов за мене журиться. … Не треба.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (4 голоса)