САПЕР

(Пам’яті мого діда Мороза Луки Капітоновича та батька Мороза Григорія Лукича, 7 травня 1926 р.н. присвячую)

З фонду Центрального архіву Міністерства Оборони Російської Федерації. Номер запису в базі даних http://www.podvignaroda.ru/?n=3339898
«МОРОЗ Лука Капитонович, 1902 г.р., гв.красноармеец, в РККА с _.06.1941 г., место призыва: Володарский РВК, Украинская ССР, Киевская обл., Володарский р-н. Наградной документ 27/н от 23.05.1944 г., автор 32 гв. сд. Награда: Орден Красной Звезды. ОПИСАНИЕ ПОДВИГА:
Выполняя боевой приказ по обеспечению наступления в полосе заграждений противника т.Мороз проявил мужество и героизм. В ночь с 6.05. на 7.05.1944 г. в районе Сапун-горы на расстоянии 30 метров от траншей пр-ка под ожесточенным ружейно-пулемётным огнем проделал проход в проволочных заграждениях пр-ка шир. 15 м, глубина прохода 120 м. Сопровождая пехоту в наступлении, идя в боевых порядках на подступах к Севастополю, т.Мороз под огнём противника обезвредил 113 противопехотных мин. Тов. Мороз полностью обеспечил продвижение наших частей через ограждения пр-ка.».

Сьоме травня. Узгір’я Сапун
В павутині колючого дроту.
Весь – увага, гвардієць-пластун
Поблизу істеричного дзоту.

Ллє свинцем з кулемета фашист,
Намагається стримати наступ.
У бійця за пілоткою – лист,
А в руках – пасатижі та заступ.

У листі (хоч не має вини)
Попросив перед битвою вкотре:
«- Якщо я не вернуся з війни,
Ти на мене не гнівайся, Мотре.

Право вижити, на перекір
Всім смертям, залишаю я дітям.»
Десь на Західнім фронті Григір
Зустрічає своє повноліття.

Це ж яке в нас сьогодні число?
Дійсно, в сина Грицька – іменини…
Тій – з косою і німцям на зло,
Піднесу подарунок я сину!

Є ще спокій і твердість в руці,
Є порив, є наказ і довіра.
Є бажання палке: навзірці
Приголомшити хижого звіра.

Не хвилюйся, сапере Луко́,
Йти на ризик – твоя це робота.
Б’є фашист не в бійця – в «молоко»,
Доки в завтра спливає субота.

Тишком-нишком під шквалом вогню
Та під захистом темної ночі
Загорожу в залізну стерню
Перерубують руки робочі.

Крає хутко колючі дроти
Мирний тесля Лука без перерви.
Вороги з-під землі (мов кроти)
Сіють смерть, випробовують нерви.

Брате-сонечку, ще подрімай –
Шлях відкрити до ранку я мушу!
Щоб зігрів севастопольський май
Кожне серце і кожного душу.

Ще хвилину якусь потерпи
Й розірве́ться ланцюг перепони.
Стануть вільні від дроту стовпи
І поринуть на штурм батальйони!

Витер стомлено мокре чоло,
З днем народження подумки сина
Привітав. А, як сонце зійшло –
Був сапер на порозі частини.

Йшов до вечора пам’ятний бій
В передмісті морської столиці.
Димовий розгортався сувій
На долини з нагірних позицій.

Де повзком, ну, а де й пішака,
Із бійцями саперної роти
Потрошив хижі міни Лука
В авангарді цариці-піхоти.

…Снить щоночі і нині гора,
Як кумач понад містом полоще,
Як гуде переможне «ура»
На старій севастопольській площі.

Поіменно згадаймо і ми
У річницю звитяжного бою
Тих бійців, що відстояли мир,
І вклонімося низько героям.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (6 голосов)

Рецензии

аватар: Анатолий Алексеев

Спасибо за Память!

аватар: Галина Литовченко

Спасибо, Анатолий! Эту Память необходимо сохранить для будущих поколений.  В моем родном селе в Киевской обл. два месяца назад умерла последний участник ВОВ, моя 93-летняя тетя Паша (служила прожектористкой). Больше живых ветеранов в селе не осталось. Вечная им Память! С уважением Галина.

аватар: Наталия Головко

Галина, очень хорошее стихотворение! Такие стихи нужно обязательно писать. Правильнее даже было бы  издать  сборник стихов  крымских поэтов на военную тематику.Творческого вдохновения! Наталия

аватар: Галина Литовченко

Спасибо, Наташа! С праздником Победы!

аватар: Ирина Ханум (Столярова)

Тема нужная. А памяти своих близких написать - святое дело.

Мой дед - капитан 2-го ранга (ныне покойный), воевал на Чёрном море
в бригаде ракетных катеров (в то время торпедных) и освобождал Севастополь.
Я военную тему не пишу, но может быть когда-нибудь "созрею" и
тоже что-нибудь сотворю.
Вдохновения Вам и удачи! С уважением, И.

аватар: Галина Литовченко

Это, Ирина, мой первый и пока единственный стих на тему войны. Сегодняшняя дата 7 мая тому причина: и день рождения отца (уже покойного) и дата подвига деда на Сапун-горе. Сегодня уезжаю на родину, чтобы поклониться могилам родных. Мирного Вам неба! Галина.