ПОРА НАТХНЕННЯ

Я не впадаю в божевілля,
Коли лишаюсь в самоті.
Плету серветки на дозвіллі,
Пишу поезії прості.

В сирі безлюдні кримські зими,
Лиш гостей стихне течія,
До мене в двері рвуться рими,
На них давно чекала я.

Летять у ціль, як кулі в лузу,
В рядки шикуючи слова.
Втішають оргіями Музи,
На каву зАйде Муз, бува.

Ідеї кубляться вітристі,
Що тамувались до сих пір,
Й лягають літери намистом
На білий рисовий папір.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (6 голосов)

Рецензии

Мне понравились своей лёгкостью и образностью стихи.

Бува, почувши, як регочуть Музи,
вдягає джинси, крила та картуз,
своі старі, але натхненні шузи...
спішить, бо дуже любить каву Муз. :)

Нехай щастить!

аватар: Галина Литовченко

Спасибо, Валерий! Развеселили и подняли настроение.