ПЕЧЕ ЛАВАШ ЗЕЙНАБ-ХАНУМ (Із закавказького циклу)

Струнка постава у Зейнаб-ханум,
Високі груди, чорні змії-брівки,
І хоч люстерко навіває сум,
Та спритність має молодої дівки.

Сховалась в тінь під лози-павуки,
З вікна мотиви линуть безкінечні.
Було б іще у поміч дві руки, -
Вони сьогодні, ой, які доречні.

Та в тім нема великої біди
І не тривожить серце від розпуки.
Позичила в сусідки Фаріди
Годин на дві її майстерні руки.

ПерЕпічки мигтять, мов палаші,
Лягають в тацю після перепалки.
Зейнаб знімає з дека лаваші
Та крутить тісто Фаріда на скалку.

Чаклують вдвох біля вогню вони,
З вікна у двір господар поглядає:
Що не кажи, а кращої жони
Ніхто з чоловікІв в селі немає.

( В качестве иллюстрации - фото из интернета)

(Вірш опублікований в №7 2011 р. журналу "Дніпро")

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (5 голосов)