ПІДБИТИЙ ГРИФ

Цей гордий птах сумує за парканом,
Від болю землю кігтями гребе.
З ночОв недобру воду п'є з-під крана
І відчуває куркою себе.

Змінила простір дерев'яна будка,
Кущами туї небо заросло.
Втекти подалі від ганьби і смутку
Не дозволяє зламане крило.

Жорстока доля поглумилась дуже -
Зерно гуртом з індиками клює.
І кожен ворон з висоти байдуже
У хвору душу грифові плює.

Ховає голу шию в чорні плечі,
Без неба свій чіткий втрачає зір.
Щодня в думках готується до втечі,
Щоб гідно вмерти серед вічних гір.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (5 голосов)