Чому в очах
нема любові?
Чому хоча б
у тому слові,
що було кинуте
під ноги
немов оте
дитя убоге,
що мати кличе
й руки тягне.
А на обличчі
муки й рани
що кровоточать,
наче віра!..
І тільки очі,
тільки крила
її тримають
понад степом.
Вітри, трава,
та синє небо.