ЧАС СІНОКОСУ

Минула тиха незабудок слава.
Блакить пелюсток дрібно накрапа.
Вже вистоялись у левадах трави,
Терпляче ждуть проворного серпа.

Не відшукати згубленої стежки,
Що бігла щойно лугом навпростець.
В зелені, шовком виткані мережки
Кладе покоси на світанку жнець.

(фото из интернета)

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (9 голосов)