БУВ БЕРЕЗЕНЬ

Був березень, ясніла неба синь,
З бурульок рясно крапотіли сльози.
Тонким теплом пульсуючих судин
Забилась кров у тілі верболозів.

Втікав струмок з-під льоду у світи, -
Проклав до яру не найближчу стежку.
Раділа я, коли в долоню ти
Поклав гарненькі вільхові сережки.

Вже не одна весна з тих пір пройшла,
Та, не в докір сережкам бірюзовим,
Я ті, мов скарб коштовний зберегла
На диво подружкам своїм бідовим.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (4 голоса)