Де до ранку...

Де до ранку плавають зірки
У криниці з чистою водою,
Для батьків настали дні гірки –
Ре змогли зустрітись з дітворою.

Відлетіли діти у світи,
Кожному своя судилась доля.
Перестало сонечко світить
Для батьків. То Божа була воля.

Розрослася пишно лобода
На подвір,ї батьківської хати.
Із-за тину вже не вигляда
Діточок своїх старенька мати.

Похилився із соломи дах,
Призьба покосилася із глини,
Начебто підбитий , хворий птах
Доживав останнії хвилини.

Тільки сад, як і раніш, родив
Яблука і груші, і черешні.
Сад, який господар посадив
Для дітей, та не дожив, сердешний.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (2 голоса)

Рецензии

аватар: Наталия Головко

Спасибо за хорошее стихотворение! С родительским домом, садом всегда связаны самые светлые воспоминания. Жалко, что со временем всё разрушается. В доме моих родителей, к счастью, живут хорошие люди. Наталия

аватар: Вера Кириченко

Только сейчас увидела твой отзыв.Прости за невнимание.Мне очень тепло становится,когда люди всегда помнят своё прошлое и особенно родителей.Они становятся мне намного ближе.Спасибо тебе за тёплые слова. С добрыми пожеланиями Вера.