В. Шекспір - Сонет 45

Брехня дзеркал бере мене в полон;
Ні, не старий я, юність ваша, пані,
Порукою для мене... зморшок "сон"
Знайомий з смертю ... Від журби погані...

Краси твоєї риси , серця раж
Мого; твій смуток, ліпший у полоні...
Чи близнюки ми ? Дурнощі аж - аж
Покриють сивиною наші скроні.

Заради щастя живимо, чи ні...
Та одне одному себе даруєм...
Природа - нянька служить у борні
Нам двом... В житті - межа існує...

Не розраховуй жити в самоті,
Закохані вмирають не в сльоті.

Читать полностью: http://h.ua/story/413471/#ixzz3O3qPgRCk

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Ваша оценка: Нет (1 голос)

Рецензии

Виктор.
Отличный перевод сонета.
Спасибо Вам огромное.