Мый Эдем

Мій Едем

І знову ступаю по рідній землі,
Вдихаю прозоре повітря
І згадую юності світлої дні,
Що канули в вир, мов повір’я.

Але не забути мені цей Едем,
Де вперше пізнала кохання.
Твій перший дарунок — букет хризантем,
На щиру любов сподівання.

Вмить згадую теплу жовтневу ту ніч
І в промені сонця світанок.
Притиснув до себе мене і мовчиш.
Так вперше стрічаємо ранок.

Той ранок навіки з тобою вінчав,
Це я зрозуміла відразу.
Повірила — ти мій надійний причал.
З тих пір не жаліла ні разу.

Багато в житті нам прийшлось пережить,
Та й радощів знали немало,
Але, щоб по рідній землі походить -
Завжди лиш часу бракувало.

Тебе вже немає на світі давно,
Та я не забуду ніколи
Ту ніжність, що ти дарував, і тепло,
І погляд до болю знайомий.

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Голосов пока нет