Дякуючи долі

Моїх не побачиш ніколи ти сліз.
Я буду ридати в подушку.
Не думай, що це є жіночий каприз.
Ти звабив сьогодні подружку.

Та я не дозволю себе зневажать.
Тобі вже зі мною не бути.
Парфумів моїх неземний аромат
Прийдеться навіки забути.

Мені ти наніс болючішу із ран,
Гірку і нестерпну до болю.
Ось так завершився бурхливий роман.
Не буду судити я долю.

Скоріш я повинна їй дяку нести,
Що вчасно мені підказала
Забути про тебе, з душі відпустить,
Життя що своє не зламала...

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Голосов пока нет