Доки буду жити

Доки буду жити

Хоча і розійшлись дороги наші,
Але, проте, ні крихти не жалію,
Бо наші зустрічі були без фальші,
Вони мене до цього часу гріють.

Згадай, як ми при місяці з тобою,
Про все на світі миттю забували.
А пам’ятаєш? В лісі ми зимою
До ночі, майже, проліски шукали.

І місячна доріжка нам світила,
Щоб ми не заблукали там раптово.
Та хоч мороз проймав і руки, й тіло,
Додому ми потрапили не скоро...

Уважаемый читатель, оцените пожалуйста данное произведение!
Голосов пока нет